Про книгу:
Фундаментальна історична праця американського історика Юджина Вебера, що стала класикою досліджень націєтворення. Автор переконливо доводить: до кінця XIX століття більшість французів не відчували себе французами в національному сенсі. Вони були локальними селянами — з власними говірками, звичаями, віруваннями. Як ці мозаїчні громади перетворилися на єдиний народ?
Франція досягла національної єдності набагато пізніше, ніж прийнято вважати. Протягом ста і більше років після Революції мільйони селян жили ніби у позачсовому світі, їхнє існування мало чим відрізнялося від життя попередніх поколінь.
Автор цієї жвавої, часто дотепної й завжди провокативної роботи простежує, як Франція пережила справжню цивілізаційну кризу в перші роки Французької Республіки, коли традиційні погляди та практики руйнувалися під натиском модернізації. Вирішальними факторами стали місцеві дороги та залізниці, які з'єднали досі віддалені та недоступні регіони з ринками та основними центрами сучасного світу. Продукція промисловості зробила непотрібними багато селянських навичок, а розгалужена шкільна система навчала не лише мови панівної культури, але і її цінностей, серед яких був і патріотизм. До 1914 року Франція нарешті стала Батьківщиною, якою вона так довго була на словах.
Розміри140х210 мм
